Ніколи так не брешуть, як перед виборами, під час війни і після полювання. Ці слова приписують Отто фон Бісмарку.
Сьогодні другий день заборонена агітація і аж легше на вуха і очі. Але все рівно... Бабусі і дідусі такі перли видають! Розговорився з однією бабусею. Каже - ходила голосувати, проголосувала за кандидата такого то, бо він мені безкоштовно виписав газету. Як людині мало треба!!! Подаруй їй річну підписку на газету і її голос в твоєму кармані. А те що вона отримує таку пенсію, що її треба розглядати в електронний мікроскоп, то це, наче, і нормально.
Я спробував схилити бабусю до думки, що цей кандидат виписав їй газету за її ж гроші, які були зекономлені на її пенсії, але вона була непохитна. Згодившись, що газета це якось дріб'язково вона почала перечислювати інші чесноти свого кумира. Він, буцімто, ремонтує школи і робить інші благородні речі.
Я теж підняв планку, сказави, що її улюбленець замовник вбивства і рейдер першої гільдії. Що журналістів вбивати вважається поганим тоном навіть у італійської мафії чи кози ностри.
Одним словом - не переконав я бабцю.
То давайте проголосуємо за кандидата який, як мінімум, не відвертий вбивця і, як максимум, порядна людина. Хоча б частково.
А потім пропоную розслабитися і подивитися комедію "День виборів". Комедія російська, розрахована на російського глядача (алкоголізованого, як завжди). Але раціональне зерно в ній є.
Сьогодні виліив посадити імбир. Рослина цікава у всіх відношеннях, кореневище можна кидати в чай, хай собі росте на підвіконні.
В магазині "Квіточка" я запримітив імбир, що мав вже досить великі набухлі бруньки. Два невеликих кореневища коштували трохи менше двадцяти гривень. Вони мали свіжий не підсуений вигляд - все вказувало не те, що це життєздатний посадковий матеріал.
З весни в мене залишилася куплена грунтосуміш. Пухка, з великим відсотком торфу. В цю суміш я ще додав торхи суперфосфату.
Два кореневища я посадив на невелику глибину, як рекомендують більшість знавців цієї рослини. Імбир має сланку кореневу систему і любить провітрюваність кореневища.
Те, що люди використовують, як прянощі це на корінь а, саме кореневище. Тобто видозмінене стебло, яке розташоване горизонтально і заглиблене в землю. Можливо ще й тому його не можна саджати занадто глибоко.
Посудину посадженим імбирем я рясно полив і поставив в тінь - ця рослина не любить прямих сонячних променів.
Восени ми його занесемо в хату де він і буде чекати весняної теплої погоди. Поки що ж будемо чекати проростків і оберігати від перегрівання і пересихання.
Побачимо чи наросте кореневище місяців через десять - дванадцять.
Сьогодніній допис про звичайний часник, але цей овоч потрібний, корисний і завжди в ціні. Отже мати гарний врожай часнику приємно. :)
В цьому раці всі копали часник на початку липня, адже червень був аномально жарким і все достигало з випередженням.
Ми для посадки вибираємо великі зубці. Для посадки купили головки сорту Любаша. У всякому випадку так його назвав продавець. Садимо за кілька тижнів перед настанням морозів, щоб часник встиг вкорінитися, але ще не почав випускати з грунту листочки.
В минулому році ми замульчували грядку, накрили її опалим листям, скошеною гірчицею (сидерат) і іншою органікою. За зиму шар органіки злежався, частково перетрух. Часник пробив цей шар, хоча і не зразу. Можливо не треба було накривати його таким товстим шаром.
Протягом весни ми постійно додавали мульчу, вийшов досить солідний шар органіки. Цей шар зберігав вологу і не давав грунту перегріватися. А в червні була спека за тридцять градусів.
Часник ми майже не поливали і тим не менш він виріс досить великий. Зібрали вчора, коли був вільний час. Пера на цей момент вже пожовкли, подекуди посохли і полягли.
Отже щоб виростити великий часник, великі головки, треба відібрати великі дозрілі зубці, посадити восени за кілька тижнів до морозів і подбати про мульчу.
Шар мульчі утримує землю, яку він накриває в вологому пухкому стані і запобігає перегіванню. В грунті розмножуються дощові черв'яки, різні безхребетні і просто мікроорганізми. Вони розпушують грунт, роблять його проникним для повітря і води, збагачують гумусом.
Опишу ніж для прищеплення (окулірування) який я змайстрував сьогодні на скору руку. З старої небезпечної бритви.
Головне для окулірувального ножа це гострота. Рвані рани при щеплені знижують ймовірність зростання компонентів прищепи і підщепи.
Небезпечні бритви робилися з такого металу, який гарно тримає затоку. Профіль леза бритви зроблений таким чином, що бритву легко гострити. На щастя я знайов таку бритву. По ній видно, що вона побувала в бувальцях. Їй, можливо, років п'ятдесят-шістдесят, якщо не білье. Дісталася ця бритва мені в іржавому стані і надщерблена. Але це не має ніякого значення. Я її нагострив до стану коли вона легко збриває волосся і приробив ручку. Вийшов, як на мене, гарний окулірувальний ніж.
Дешево і сердито. Звичайно він поступається зручністю професійним окулірувальним ножам, як то Due buoi але, я впевнений, окуліровки ним будуть виконуватися не менш якісно.
Отже якщо у Вас знайдеться стара небезпечна бритва з неї можна зробити чудовий окулірувальний ніж затративши мінімум часу і зусиль.
Я особливо не заморочувався - вибрав в заготівці ручки із сухої акації канавку, вставив в неї бритву і примотав її ізолентою. Десять хвилин максимум.
А прищеплювальний секатор мені не сподобався. Він робить рвані рани, я вже якось буду щепити старим простим способом.
Сьогодні всіх вітаю з святом Івана Купала. Бажаю провести цей день (і ніч) весело і з користю, спілкуючись з гарними людьми.
Колись, в давнину, це свято знаменувало Літнє Сонцестояння, коли день був найдовшим а ніч найкоротшою. Зараз, фактично, з причини недосконалості літочислення ми святкуємо це свято коли день вже убуває. Ну, та нічого.
Користуючись нагодою хочу спитати читачів може хто знає що це за рослина. Це не цвіт папороті, але рослина досить незвичайна. Досить лише подивитися на її листочки.
Листочки не звичні і формою і кольором. Складаються з трьох частин, кожна частина трикутної форми. Причому трикутники несподівано направлені своєю основою назовні.
Колір у листочків, та і в черешків теж, фіолетовий, антоціановий. Але він не рівномірний, а, як бы, з візерунком. Своєрідний камуфляж.
Є в цієї рослини ще одна особливість. На ніч вона лягає спати. Листочки згортаються. Так що на роль розквітлої папороті вона ніяк не підходить.
Рослина багаторічна. Росте в нас вже кілька років. Взимку на підвіконні, влітку на дворі.
Але в спекотні дні її краще тримати в тіні. Від спеки вана явно страждає. Листочки закриваються. Пересушування грунту вона теж не любить. Реагує на нього аналогічним чином.
Цівте маленькими рожевими квіточками. Не цвіте хіба що взимку. Як тільки освітлення стає достатнім так і розпускаються маленькі квіточки.
Якщо хтось впізнав цю гарну декоративну рослину напишіть, будь ласка, в коментарі.
До речі: вчора на аналогічне прохання ідентифікувати сорт чорної шовковиці відгукнулися друзі і ситуація прояснилася. Може спільними зусиллями ми ідентифікуємо і цю незвичайну рослину.
І знову допомогли друзі через Фейсбук! Юля Дудник підказала: це кислиця кімнатна, або метелик. Дякую!
Трапився мені в минулому році гарний сорт чорної шовковиці. Дерево різко відрізняється від своїх диких і напівдиких родичів. Велике листя зразу видає шляхетне похдження дерева.
По зрівнянню з листям звичайних форм шовковиць в цього сорту справжні "лопухи".
Під стать листю і ягоди. Великі, соковиті. Плоди мають приємний смак. В них відчувається мере кислоти ніж у плодах дикої чорної шовковиці, але вони і не приторні, якими бувають іноді ягоди білої шовковиці. Присутня освіжаюча кислинка.
Сила росту пагонів велика. Річний приріст вражає.
Звісно я зацікавився таким сортом тим більше що ягоди шовковиці корисні і мати таке дерево в дворі не завадить.
В кінці серпня 2018 року зробив окулірування на доросле дерево білої шовкоиці. Навесну бруньки піли в ріст, зараз це більш ніж метрові пагони.
В останніх числах червня, тобто з тиждень тому, я зробив три окуліровки на молоде дерево білої шовковиці з тим розрахунком щоб в кінці липня пробудити бруньки. За місяць до осені, я маю надію, прищепа дасть певний приріст і пагони визріють.
Хто знає що це може бути за сорт шовковиці напишіть, будь ласка, в коментарях. В наших краях росте багато дерев чорної і білої шовковиць - це відголоски епохи вирощування тутових шовкопрядів. А от саме сортове дерево - рідкість.
Два окулірування я зробив в Т-подібний розріз а третє в приклад. Хочеться визначити який спосіб для шовковиці кращий. Мені здається, що, як і для зерняткових і кісточкових плодових дерев годиться обидва сповоби окулірування. А от виноград краще окуліровувати в приклад.
До речі: пишуть, що шовковиця далекий родич інжиру. В це важко повірити, адже шовковиця невибагливе морозостійке дерево чого не можна сказати про інжир. Близькість видає щіба що наявність "молочайного" білого соку, який виступає в місцях поранення пагонів або листя. Та ще у шовковиці, особливо білої, буває листя форми, що нагадує листя інжиру.
Діліться своїми думками в коментарях. Дякую за увагу. До наступних публікацій.
P. S. І результат не примусив себе довго чекати. В Фейсбуці відгукнулися друзі і Володимир Вайда ідентифікував цей сорт, як Шеллі. Дуже дякую!
Сьогодні я хочу поділитися недавнім досвідом окулірування винограду.
Дванадцятого червня я прищепив сорт Йоханітер на підщепу RR 101-14.
На одній лозі окулірував чотири вічка. Окуліровки йшли підряд, тобто я видалив підряд чотири вічка підщепи і замінив їх вічками прищепи. Явний перебір, але хотілося, щоб хоч щось прижилося.
Я не надто вправний окулірувальник, особливо винограду, і хотів щоб був певний результат.
Гострим ножем я зрізав вічка, клав їх в розчин Корневіну (всі крім першого, верхнього).
З чотирьох окуліровок прижилися дві. Верхня і нижня. Чи в цьому є якась закономірність, чи це вийшло випадково - не знаю. Якщо є якась закономірність - можливо середні вічка були оточені з обох боків окуліруваннями і це негативно вплинуло на процес приживання. У верхнього ж був притік пластичних речовин зверху пагона де на певний час я зберіг листя. У нижнього - зі сторони кореня. Треба додатково поспостерігати за подібними ситуаціями.
Через три тижні стало зрозуміло які щитки прижилися а які ні. Дві бруньки пішли в ріст. Я вирішив з верхньої бруньки зробити повітряний відводок. Зараз початок липня і я маю надію, що до кінця літа відводок встигне вкорінитися, а лоза визріти.
Пляшка від соку згодилася для створення контейнера. Горлечком вниз, воно згодилося в якості отвору через який продівся пагін.
Рани від невдалих окулірувань вже почали затягуватися калюсом. Будемо надіятися калюс стане ініціатором утворення коренів.
Через кілька тижнів, коли пагони підростуть, буду обережно підрізати стрічку, якою обмотане місце щеплення. Коли пагони стануть вищими буду їх підв'язувати, щоб вберегти їх від обломування.
Для щеплення я використовував звичайну харчову плівку. Як на мене така стрічка затонка. Не можна гарно притиснути елемент прищепи до підщепи.
Матеріалу для обв'язування присвячено багато постів, як в Ютубі так і на форумах. З великої кількості варіантів можна вибрати найбільш прийнятний для себе.
Я не думаю, що такий експеримент може бути використаний для якихось масових щеплень. В нього є кілька недоліків. Найголовніий недолік це потенційно більша сила росту, яка буде спостерігатися у верхнього пагона на противагу нижньому. В результаті прояву вертикальної полярності.
Ішні недоліки незначні і з ними можна якось боротися. Вода від поливу повітряного відводка зкапує на нижній пагін який може пропасти від перезволоження. Треба придумати якесь пристосування для захисту від води. На нижній пагін не потрапляє пряме сонячне світло, але це тільки до тих пір коли він знаходиться в тіні контейнера.
Отже якщо все скінчиться успішно я буду мати два прищеплених Йоханітера на RR 101-14.
Йоханітер - середньорослий сорт а Ріпарія-Рупестіс, як не крути, має силу росту бульшу за середню.
Для мене поки що щеплення винограду проблема. Переважна більшість окуліровок не приживаються. А от яблуня чи шовковиця піддається набагато краще.
P.S. На десяте серпня цей кущ мав такий виглят (Допомагаємо визрівати лозі). 10 серпня я почав обробляти виноградник хелетином Фосфор + Калій.
І ще, забігаючи наперед. Навесні наступного, 2020 року я спробував аналогічний метод. Тільки це вже буде "чорне в чорне". Можна перейти за посиланням: Окулірування винограду.
