пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Про людей і про собак.

Про людей і про собак

Останніми днями в нашому місті не спокійно. Городищани якось раптово занурилися у вир місцевих і планетарнх проблем. І ці проблеми лежать в площині гуманного ставлення до тварин і (несподівано) до людей також.

Що до тварин: безпритульними собаками був покусаний чоловік. Вкотре загострилося питання що робити з собаками-безхатченками. Місто шукає способи добросусідського співіснування людей з собаками і собак з людьми.

Не встигли вщухнути пристрасті навколо проблеми безпритульних собак, як звістка про повернення українських громажян з карантинної провінції Китаю підлила масла в вогонь.

В це важко повірити, але бабусі хвилюються не тільки в Нових Санжарах, але і в Городищі (правда, слава Богу, масштаби не ті).

Я вчора і сьогодні обслуговував кілька бабусь, які скаржилися на свою важку долю і незахищеність від коронавірусу. Висловлювали свою експертну думку. Бідкалися, що наших співвітчтзників, які прилетіли з Китаю, можуть розмістити в Миронівці.

Ви уявляєте! Бабця з Городища переживає, що за шістдесят кілометрів від її помешкання з усіма пересторогами будуть жити здорові люди, які теоретично могли мати контакт з носіями коронавірусу. Та ще й вітер зараз дме південний. Не з Миронівки на Городище, а навпаки.

Це якийсь сюрреалізм. А ми дивуємося, що в Середні віки влаштовували полювання на відьом.

Кажу одній бабці - то люди ж ні в чому не винні, та і не хворі вони. Погоджується, але в Миронівку пускати не хоче. Каже хай везуть під Київ в санаторій. Або в Західну Україну. Там свіже повітря. Я не вигадую, пишу майже слово в слово.

Що характерно - на відео, яке я прикріпив нижче, теж така от бабця. Тільки вона воліє відправити людей у море, бо печеться про свої Нові Санжари. У них там, бачите, екологія і її хочуть занапастити. Так що в море, в море. На корабель чи баржу. Сором на весь світ.

А на фото, що в верхньому правому кутку Анастасія Зінченко (Instagram), яка залишилася в карантинній провінції Ухань, бо не схотіла зраджувати свого друга - собачку Мішель. Цікаво, що вона думає про нас. Про своїх співвітчизників, які воліють, щоб вона ніколи не повернулася на Батьківщину бо раптом вона контактувала з хворими. Середньовіччя, пані та панове. Не більше і не менше.

P.S. Станом на перу половину квітня в Україну в'їхало дуже багато людей з-за кордону. В тому числі і з країн де значна кількість населення є позитивними на коронавірус. Ввели більш жорсткі обмедення для населення. Тільки питання чи будуть вони більш ефективними і чи допомодуть вони в боротьбі з пандемією


Немає коментарів:

Дописати коментар

Як я потрапив в прикордонники і що з цього всього вийшло, з продовженням

На війні ℜᏕᏕ Доброго дня, читачі. Давно не писав в блог. Більше року. Набагато більше. За цей рік багато що змінилося. Війна ввійшла в мо...